Фото Олени Крушинської, серпень 2009 р.
Ця й усі інші фотографії на цій сторінці, окрім однієї, підписаної відповідно,
зроблені на первісному місці розташування костелика - в Язлівчику

Римо-католицька каплиця в Язлівчику, яку ще називають "костеликом", є одним з найяскравіших представників малочисленної нині групи дерев'яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст. Він є унікальним зразком застосування стилю модерн у дерев'яній сакральній архітектурі і не має аналогів на теренах України. Поки що нами не виявлено і аналоги за кордоном, зокрема, у Польщі. До останніх років про існування цього костелика знали лише одиниці. У 2007 році я включила його до одного з маршрутів путівника "Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини" для того, щоб привабити увагу до цієї чудової пам'ятки, згодом - створила його сторінку на сайті "Дерев'яні храми України".
Довгі роки костелик стояв пусткою і поступово руйнувався, і до 2009 року дійшов у стані повного занепаду. Відтак коли на початку літа 2009 р. мені вперше вдалося знайти спонсора, який перейнявся долею дерев'яних храмів, серед кількох розглянених нами кандидатур (серед яких була і церква в Кугаєві - але обсяг робіт там був завеликий на наявні кошти) ми обрали саме костелик у Язлівчику. Торгова марка Pinotex (концерн Akzo Nobel), виробник засобів для захисту деревини, з нагоди своєї 50-ої річниці започаткувала соціальну акцію - взяла на себе реставрацію пам'ятки дерев'яної архітектури, що знаходиться під загрозою втрати. Проект "Дерев'яні храми України" став громадським партнером, а я - координатором цієї акції. Восени 2009 року було проведено консерваційні роботи, а саме - рубероїдом перекрито ділянки даху і стін, де були діри. Наступного року було проведено обстеження споруди фахівцями ДНТЦ "Конрест" і харківськими архітекторами-реставраторами. На жаль, необхідна для реставрації сума, яку на основі обстежень розрахували ці фахівці, виявилася завеликою для ТМ Pinotex, і навесні 2011 р. проект було закрито.

Архівна світлина (польський Національний цифровий архів (NAC)) і фотографія Олени Крушинської з серпня 2010 року - понищені місця покрівлі вже тимчасово захищені рубероїдом. Матеріали і роботу підйомника оплатив тоді концерн Akzo Nobel

І ось восени наступного, 2012 року наші однодумці з Бродівської районної ради подзвонили мені та сказали, що випадково (!) дізналися від людей - влітку в Язлівчик приїхала польська реставраторка з Гданська з групою студентів і вони просто "мовчки" розібрали костелик. Ми почали обдзвонювати львівських посадовців і нарешті довідалися, що у польської реставраторки є домовленості з певними особами у місті й що начебто костелик перенесуть до "Шевченківського гаю". Тим часом у ЗМІ почався шум щодо того, що скансен категорично відмовляється приймати костелик, який начебто не пасує до тематики музею. Не розуміючи, що відбувається, ми з Андрієм Салюком, очільником Львівської організації Українського товариства охорони пам'яток історії і культури, та іншими однодумцями написали відкритий лист з вимогою розібратися в ситуації, тому що насувалася пізня осінь, деревина з розібраного костелика лежала без нагляду просто неба в Язлівчику. Здійнявся скандал, була проведена прес-конференція, на яку нас взагалі не допустили. Тим часом вийшла стаття "Костел на валізах", де було наведено коментарі кожної зі сторін, які долучилися до дискусії.
Далі - в результаті ще низки, скажімо так, "переговорів" між зацікавленими особами з міської влади і музеєм, про які нам нічого не відомо, костел якимось чином все-таки прийняли і місце для нього знайшли. Влітку 2013 року польські реставратори зібрали його на новому місці, в музеї. При цьому дуже велика частка деревини була замінена на нову. Всі роботи були профінансовані польською стороною. Нині в костелику розміщується виставка дерев'яної скульптури.
На спроба громадської реставрації та подальший перебіг подій описані на окремій сторінці.

Костелик з Язлівчика на новому місці - у "Шевченківському гаю".
Фото Олени Крушинської, жовтень 2014 р.

ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ

надали архітектор Ольга Мер'є та науковий співробітник Бродівського історико-краєзнавчого музею Андрій Корчак.

Костелик до перенесення. Ковані грати вікна. Декоративне різьблення вхідних дверей.
Фото Олени Крушинської, серпень 2009 р.

Римо-католицька філіальна каплиця у с. Язлівчик була зведена у 1936-1937 рр. коштами мешканців Бродів та за сприяння Курії Будівництва Каплиць і Народних Будинків, згідно з проектом, який виконав Будівельний Відділ Тернопільського Уряду Воєводства і підписав датою 07.03.1933 р. Плани були затверджені Тернопільським Урядом Воєводства 29.04.1933 р. Згідно з матеріалами Архіву Механічної Документації (ADM) у Варшаві, автором проекту був інженер Стефан Зассовський.
Філіальна каплиця належала до Бродівської парафії, що на той час охоплювала майже два десятки сіл. Римо-католицька громада села Язлівчик налічувала понад 70 осіб. Після Другої світової війни костелик не використовувався за призначенням. В ньому було влаштовано колгоспний магазин, склад, пізніше - архів, що призвело до занепаду споруди.
В роки незалежності він костел стояв пусткою. 2002 року під час проведення сільськогосподарських робіт поблизу споруди трактор зачепив нижню частину дроту громовідводу і потягнув разом з ним шатрову вежу, зваливши її на землю. В подальші роки будівля костелу, під дірявим дахом і з проломами в стінах, продовжувала руйнуватися, і до 2009 року дійшла у вкрай поганому стані.

Костел на архівній світлині з польського Національного цифрового архіву (NAC)
і на фотографії Олени Крушинської 2009 р.

АРХІТЕКТУРНА ЦІННІСТЬ

Римо-католицька каплиця в Язлівчику належить до групи дерев'яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст.. Він є представником стилю модерн, втіленого у дерев'яній сакральній архітектурі і не має аналогів на теренах України. Унікальна об'ємно-просторова структура не повторюється в жодному українському дерев'яному костелі, і навіть серед численних дерев'яних костелів Польщі аналогів язлівчицького костелика не виявлено.

Інтер'єр костелу. Вигляд з хорів. Фото Олени Крушинської, серпень 2009 р.

Каплиця в Язлівчику є яскравим прикладом зневажливого ставлення до пам'яток, датованих ХХ ст. Ця політика походить з радянського часу, коли модерн, сецесія та інші стилі першої половини ХХ ст. вважалися буржуазними і "не становили цінності", тому лише поодинокі споруди отримували статус пам'яток архітектури. Жодний дерев'яний костел двадцятого століття такого статусу не мав і не має досі, незважаючи на безперечну архітектурну цінність, як це є, наприклад, у Язлівчику.

Язлівчицький храм - це однонавна зрубна дерев'яна споруда з двома відсіками біля вівтарної частини для захристій та двома відсіками збоку головного входу для сходової клітки хорів та підсобного приміщення. Дерев'яне ромбоподібне склепіння у центрі підтримується двома дерев'яними колонами, які розміщені на переходах головного приміщення у відступи. Незважаючи на десятиріччя занепаду, каплиця в Язлівчику збереглася в автентичному вигляді, без перебудов. Особливого колориту надає споруді стрімкий гонтовий дах. Після перенесення в музей була відтворена мініатюрна шатрова вежа, яку колись випадково повалив трактор.
З архітектурних деталей особливої уваги варті різьблений декор вхідних дверей та одвірку із зображенням дубового листя та жолудів, автентичні ковані із заліза грати, що збереглися на деяких вікнах.

Склепіння (фото Олени Крушинської, 2009 р.) і вівтар (фото Андрія Корчака)

Зберігся дерев'яний вівтар у формі порталу з колонами коринфського ордеру, також із дерева. Портал увінчує образ "Невсипущого Ока Господнього" в сонячному промінні. Внизу вівтаря зазначено ім'я фундатора Павла Голіновського й дату "1936".

Фрагменти вівтаря: "Невсипуще Око Господнє" в сонячному промінні
та капітелі колон коринфського ордеру. Фото Андрія Корчака

Обміри та креслення виконані арх. Ольгою Мер'є
План. Фасади. М 1:200.

© 2008-2018, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.