To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia

Kelechyn


Kelechyn, Mizhgir`ja district, Zakarpattia region. Show on map

         A wooden belfry ХІХ c.

Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.


На головній дорозі наступне село за Ізками – Келечин. У селі жив мудрець і казкар Михайло Шопляк- Козак. Від нього записано багато казок,легенд,бувальщин. За його переказом Келечин – не дуже старе село, заснувала його родина Зубаничів,і перша церква стояла на березі Зубаничівський. Ця церква була спалена татарами разом із священиком,що продовжував служити літургію, хоч люди й повтікали. Очевидно, йдеться про події XVI сторіччя, або про 1659 рік, коли кримські татари понищили багато сіл на південь і на північ від Хуста. На початку ХІХ століття згадується друга дерев'яна церква на 250 вірних, що стояла на цвинтарі, розташованому на березі Ковалівський (у Келечині поширене прізвище Коваль).. У 1871 році церква згоріла (вціліла лише дзвіниця).. Залишки зрубів пішли на хату діда згаданого казкаря, і це дало йому привід казати, що він живе в церкві.


Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.


Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Нижче цвинтаря, біля головної дороги 1895 року було збудовано третю церкву - типову кам'яну базиліку з вежею, присвячену св. Архангелу Михаїлу. Священиком тоді був Іван Волошин – батько знаменитого Августина Волошина, що народився в Келечині, згодом став священиком і присвятив життя своєму народові, а в 1939 році був обраний президентом Карпатської України. Президент Волошин (1874 –1945) був арештований каґебістами 1945 року в Празі і того ж року помер у московській Бутирській тюрмі. Пам'ять про видатного земляка увічнено в селі меморіальною дошкою.
На цвинтарі, вище від мурованої церкви збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця, що вціліла після пожежі й досі служить цвинтарною капличкою. Нижній ярус, збудований з брусів шириною 17–18 см, має в плані майже квадрат, вкритий широкими площинами опасання, над ним маленький ґонтовий пояс прикриває місце з'єднання ярусів. Другий ярус наглухо оббито дошками і вкрито строгим чотирисхилим шатром. Одвірки декоровано скупим різьбленням. Дзвіниця домінує на пагорбі серед дерев і старих надмогильних хрестів, ностальгічно нагадує про прожиті життя, про відомих і невідомих келечинців та про втрачену в пожежі дерев'яну церкву, вигляд якої залишиться назавжди невідомим [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Краєвид з подвір'я дзвіниці. Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.






© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]