Фото Дмитра Малакова, кінець 1980-х років

["Земля Тернопільська". Туристичний путівник. - Тернопіль: Джура, 2003. С.54-55]:
Найбільшою святинею Скориків є дерев'яна церква Іоанна Богослова (1744) - пам'ятка архітектури національного значення, внесена до пам'яток ЮНЕСКО. Її історія дуже втаємничена. Легенда свідчить, що стояла вона тут з XVII ст. У 1649 році, перед походом на Збараж, у ній сповідалися і приймали причастя козаки Богдана Хмельницького разом із гетьманом. Тридільна у плані з прямокутними приміщеннями, церква здіймається в небо трьома банями із стародавніми наметовими верхами, увінчаними маленькими маківками. У споруді відчуваються чітка центрична композиція і рівновага. Інтер'єр відповідає стилеві зовнішньої архітектури. Іконостас - один з найоригінальніших серед старих церков Поділля. За легендою, його, виконуючи наказ Б.Хмельницького, доставили сюди волами. Внутрішнє храмове приміщення невелике, тому завдяки високій центральній бані іконостас спланували вгору на шість ярусів. Головним мотивом різьби іконостасу є оригінально трактоване листя аканта, схоже на пальмети і виноградні лози. В одному з ярусів видно сліди кіптяви від колишньої локальної пожежі.

У церкві Іоанна Богослова зберігалися кілька цінних з мистецького погляду ікон: Богоматір, яка тримає Дитину у вишитій сорочечці (в обох ликах вгадувався цілком український типаж), ікона "Старшний суд" з широко розкритою пащею Люципера, куди художник вправним пензлем відправляв грішників та ворогів народу.
Інші джерела свідчать, що церкву споруджено в 1744 році. Можливо, тоді вона була відновлена. Наступну реставрацію церкви з частковою її перебудовою було здійснено протягом 1989-1991 років, а в 2000-му - було завершено позолоту іконостасу. Кошти виділив Президент України Леонід Кучма, котрий відвідав село у 1999 році.

[ПГА, т.4, с.82]: Деревянная, трехсрубная, трехверхая. Неф, бабинец и апсида в плане почти квадратные. Нижнюю часть не обшитых досками срубов защищает широкое опасание, устроенное на фигурных кронштейнах. Из него как бы вырастают срубы с восьмериками умеренной высоты, несущими восьмигранные шатровые верхи с главками. Верх нефа по высоте почти вдвое превышает боковые объемы. В интерьере бабинец имеет хоры и открывается в неф двухъярусной фигурной аркой-вырезом, благодаря чему высотно раскрытое внутреннее пространство воспринимается единым. Памятник принадлежит к произведениям подольской школы народной архитектуры.

Фото Дениса Шашенка, листопад 2008 р.

© 2007, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.