Фото Володимира Удовіченка, листопад 2006 р.

Я писала про цю незвичайну церкву у своїй рубриці "Дивні пам'ятки" в журналі "Міжнародний туризм" (№1(73)`2007, с.88-89):

ЦЕРКВА В ФУТЛЯРІ

Невеличка церква на Спаській вулиці у Полтаві на перший погляд зовсім не здається дивною. Дещо приземкувата баня, цегляні потиньковані стіни... Насправді ж, Спаська церква - це пам'ятка будівництва... дерев'яного, крім того - єдина, що збереглася на Полтавщині з XVIII ст. Щоб зрозуміти, в чому ж тут секрет, треба звернутися до багатої подіями історії церкви.
Дерев'яну, з міцних дубових брусів, Спаську церкву поставили у 1705-1706 роках у середмісті Полтави поблизу Курилівської брами. Будівництво ініціював настоятель церкви-попередниці, що згоріла за рік до того, а допомагав у спорудженні церкви полтавський полковник Іскра. За кілька років храмові довелося стати свідком героїчної оборони полтавської фортеці. 21 червня 1709 року її захисники біля стін Спаської церкви присягнули стояти насмерть і не здати місто ворогу. Й присяги своєї дотрималися - відомо, чим закінчилася для шведів Полтавська битва (втім, добре це чи погано було для України, ще й досі не вирішили історики). Згодом, за легендою, Петро І слухав у Спаській церкві подячний молебень за перемогу. Та й відпочивав після бою він неподалік - про це нагадує пам'ятник, що за кількадесят метрів від церкви. Дев'ятиметрову піраміду із барельєфом сплячого лева, увінчану шоломом і обладунками, встановили у 1849 році, до 140-річчя Полтавської битви.

На цих фото видно "коридор" між внутрішніми дерев'яними і зовнішніми цегляними стінами, що оперізує всю споруду по периметру. Зовнішні стіни оберігали історичну пам'ятку, як футляр, а заодно і створювали ефект "термоса" в холодну погоду.
Фото Володимира Удовіченка, листопад 2006 р.

Йшли роки, дерев'яна церква почала руйнуватися, її навіть частково розібрали через вітхість - вцілів лише бічний приділ. Але, на щастя, завдяки історичним заслугам пам'ятку було врятовано. У 1837 р. царевич Олександр Миколайович (майбутній імператор Олександр II) пожертвував кошти на збереження пам'ятки. За проектом відомого архітектора А.Тона над дерев'яною спорудою 1845 року звели мурований "футляр" у вигляді однобаневого храму (до нього ще добудували дзвіницю, але її розібрали у 1930-х роках). Між внутрішніми та зовнішніми стінами по периметру церкви залишили прохід. Тепер його частково займають ризниця та інші допоміжні приміщення, решта ж являє собою коридорчик. Взимку у церкві, напевно, тепло - подвійні стіни виконують роль термоса.
Ідея "церкви в футлярі" не тільки дозволила зберегти історичну пам'ятку, але й подарувала нам унікальну "споруду в споруді".

Фото Сергія Криниці, квітень 2008 р.

Загальний вигляд перед реконструкцією 1845 р. Літографія Селезньова за рисунком Арандаренка 1830-х рр.

[ПГА, т.3, с.292-293]: Часть бывшей Преображенской церкви Крестовоздвиженского монастыря, разобранной за ветхостью в 1811 г. Боковой придел, в котором, по преданию, Петр 1 торжественно отмечал победу в Полтавской битве, решили сохранить и в память об этом историческом событии в 1837-1845 гг. над ним соорудили каменный футляр по проекту архит. А. Тона.
Сооружение деревянное, трехсрубное, с притвором с запада, одноглавое. Квадрат центрального сруба при помощи парусов переходит в восьмигранник завершения. Бабинец соединен с центральной частью полукруглой аркой-вырезом. Деревянная часть заключена в кирпичный оштукатуренный футляр, накрытый большим приземистым куполом. Вокруг деревянных стен оставлен проход.
Здание - единственный образец деревянного зодчества XVIII в. на Полтавщине.

[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К.: Техніка, 2000 р., с. 198]:

Дерев’яну Спаську церкву зведено 1706 р. в історичному середмісті Полтави поблизу Курилівської брами настоятелем згорілої в 1704 р. Спасо-Преображенської церкви І.Світайлом. Допомогав у спорудженні церкви полтавський полковник І.Іскра.
Після сумнозвісної Полтавської битви влітку 1709 р. у цій церкві слухав подячний молебень російський цар Петро І, а біля церкви поховано загиблих захисників Полтавської фортеці.
У 1837 р. царевич Олександр Миколайович (майбутній імператор Олександр II) пожертвував кошти на збереження пам’ятки. 1845 р. за проектом харківського архітектора А.Тона навколо дерев’яної церкви з відступом від її стін змуровано “футляр” у вигляді однобаневого храму, а 1847 р. з заходу до нього добудовано муровану дзвіницю. У 1890 р. територію обведено мурованою огорожею. Дзвіницю розібрано в 1930-х роках.
Дерев’яну церкву складено з дубових брусів. Вона тридільна, з притвором-ганком, прямокутними зрубами й одним однозаломним верхом, укритим ґонтом. Перехід від четверика нави до восьмерика верху - за допомогою плоских трикутних пандатив.
Мурований “футляр” - тридольний, з прямокутними компартиментами й приземкуватою банею. Вікна - прямокутні, дверні прорізи - зі зрізаними верхніми кутами. Стіни зовні й усередині потиньковані та побілені, дахи та баня укриті покрівельною сталлю по дерев’яних кроквах і кружалах.
Спаська церква - єдиний уцілілий на Полтавщини зразок дерев’яного храму XVIII ст., один з найперший прикладів консервації історичних споруд.
В.В.Вечерський

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.