Церква поч. ХХ ст. з с. Поплавники Галицького р-ну.
Фото Дмитра Каднічанського, липень 2009 р.
Перейти на сторінку церкви
Музей просто неба є структурним підрозділом Національного заповідника "Давній Галич". Він знаходиться
на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад.
Цей острівок народної архітектури знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття
кін. ХVІІ - поч. ХХ ст. Будівлі, що знаходься на території музею, свідчать про самобутність
українського народного зодчества і водночас про його нерозривні зв'язки з традиціями
будівельної культури слов'янських народів. На площі 4,5 га нині завершується будівництво
"мікросіл" чотирьох етнографічних районів Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та
Опілля. Кожна з цих зон уміло розпланована в мікрорельєфі місцевості, опоряжена малими
архітектурними формами. В інтер'єрах пам'яток чимало етнографічних реліквій -
предметів життя і побуту наших предків. Правда, неневелика експозиційна площа
зумовила ряд відмінностей цього музею від аналогічних йому. Зокрема, чимало
архітектурних експонатів подаються не у вигляді садиб - житлово-виробничих
ансамблів сільської забудови минулих часів, а як поодинокі, типові зразки
житлових, господарських та виробничих споруд. Нині в музеї встановлено 11 архітектурних пам'яток,
що представляють різні типи житлового та господарського будівництва.
Регіон "Покуття" відображений традиційною покутською садибою кін. ХVІІ - поч. ХХ ст. (перевезена з села Торговиця Городенківського району), до якої входять хата, кошниця, оборіг, криниця-журавель, огорожа. У покутській хаті знаходиться колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки).
Крім того, у цьому регіоні знаходиться також виробнича споруда - олійня ХІХ ст. з с.Олеша Тлумацького району.
Вона знайомить відвідувачів з процесом виготовлення олії.
З етнографічної Гуцульщини в музей перенесено дві хати-гражди зі с.Устеріки Верховинського району кін. ХІХ ст., а також типову гуцульську хату 40-их років XX століття, яку перевезли з смт Ворохти Надвірнянського району. Це трикамерне житло - хата-хата-комора. У ворохтянській хаті знаходиться діючий ткацький верстат, на якому виготовляли килими та гуцульський одяг.
Гуцульська хата-гражда - це замкнута забудова з хатою, коморою, притулами, що були характерними для житлового будівництва того періоду. Вона дає можливість виявити низку традиційних прийомів зведення житла на Гуцульщині. Головна споруда двору - хата, яка складається з двох приміщень, розділених сіньми-"хоромами". Основний будівельний матеріал - дерево. Дах будівлі покритий драницею.
Бойківщину демонструє традиційна хата 1878 р. (про це свідчить дата на сволоку), з с. Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата. У ній виставлені куделі, прялки. В одній із кімнат оформлено експозицію однокласної школи-"дяківки". Тут також заходяться найчисленніші збірки народних тканин, вишивок та одягу.
Опілля представлене садибою з хатою ткача середини ХІХ ст. та господарською спорудою - стодолою кін. ХІХ ст., перевезеними зі с. Викторів Галицького району. Хата заможного селянина. Тут знаходиться колекція вишивки із сіл Pогатинського та Галицького районів. Це жіночі та чоловічі сорочки, обруси, простирадла, пішви, а також народний одяг - чоловічий і жіночий, повсякденний і святковий. У господарській споруді - стодолі виставлені засоби транспорту та знаряддя праці.
У цьому регіоні також знаходиться дерев'яна церква поч. ХХ ст. з с. Поплавники та виробнича споруда - кузня кін. ХІХ ст. з с.Тенетники Галицького району. А ще тут знаходиться дуже велика колекція опільської вишивки - жіночі й чоловічі сорочки, обруси, простирадла, пішви, народний одяг.
Будинки у Музеї народної архітектури і побуту Прикарпаття всі оригінальні, представлені як зразки житла Прикарпатців. На площі музею їх встановлено у відповідному тематичному контексті. Виняток становлять хіба що окремі експонати - малі архітектурні форми, які в селах дуже швидко руйнуються, бо як правило їх будували з менш якісних матеріалів. Експонати до інтер'єрів будинків також зібрані відповідно до специфіки регіонів.
Найближчим часом на території музею планується будівництво водяного млина, гуцульської церкви, фулюшні, заїжджого двору, в'їзної вежі тощо.
