повернутися до змісту книги "Нариси Дністра">>

РОЗДІЛ VІ / В'їзд до міста

    Коли я в'їхав на могилівський берег, то з подвійною цікавістю почав оглядатися навколо, щоб не пропустити жодних дрібниць, адже наслухався про це місто як про торговельний пункт, в якому зосереджується контрабанда для подальшого перевезення на Дніпро й далі різними відомими та невідомими шляхами. Проминувши декілька бідних будиночків, оточених, утім, розкішними деревами, я повернув праворуч у вузьку вулицю і одразу відчув, що їду вбивчою бруківкою з крупного плитняку*, покладеного, без сумніву, або наприкінці минулого, або на початку цього століття. На цій вузькій вулиці, обставленій єврейськими будинками, почали з'являтися вивіски польською мовою, а з крамничок вибігали діти, пропонуючи товар. Та не встиг я доїхати до перехрестя, звідки, власне, починається купецький ряд - якщо можна так назвати купу різних темних крамничок - і завернути за ріг, на головну вулицю, як мене оточили євреї та почали говорити молдавською, польською і покрученою російською. Усі, підійнявши шапки, пропонували станцію (кімнату); кожен, зрозуміло, вихваляв своє, перераховуючи усілякі вигоди.
    - У мене станція з фронту (вікнами на вулицю), - говорив невеликий одноокий фактор*, - і тут-таки - всі найкращі склєпи (крамнички).
    - Не, слухайте його, вельможний пане, - підхоплював інший, - у нього шумно. Ось наша станція - перший сорт, щойно вчора виїхав один петербурзький полковник.
    - У нас стояли й генерали, - мовив третій у куценькому пальті, - ми за все беремо недорого. Їдьте просто за мною.
    - А, вельможний пане! Напевно, ви мене не впізнали, - мовив один старий із посмішкою, - ви ж пам'ятаєте, що краще за мене ніхто не прислужить.
    І він хитро підморгнув оком. Тут треба зазначити, що я приїхав до Могилева вперше в житті.
    - Ні, графе, - відгукнувся одноокий, - прислужити, як я прислужу, навряд чи комусь вдасться і в самому Кам'янці.
    Тут натовп своїх побратимів розштовхав меткий молодий єврей.
    - Ласкаво просимо, ясновельможний пане, кімната для вас готова, - сказав він, - ви їх не слухайте. Всі поважні особи зупиняються у нас і кажуть, що ніде немає кращої станції.
    Прийоми факторів були мені знайомі з подорожей іншими містами, заїзди теж, і я вирішив зупинитися у найближчому. Однак навколо мене вже зібралося забагато народу; один фактор безцеремонно схопив дишлових коней за вуздечки, готуючись вести на квартиру, і цей намір було би втілено у життя, якби цього заповзятого фактора не зупинили інші - так само з метою оволодіти приїжджою жертвою. Я зійшов з фургона і вирушив до перших-ліпших воріт. Фактор у куцому пальті стояв біля мене і низько кланявся.
    - Я знав, ясновельможний пане, що ви зупинитеся у нас. Ласкаво просимо.
    Цієї миті почувся голос мого візника, який відчайдушно лаявся і збирався пустити в хід довгий батіг, тому що троє факторів нізащо не відпускали фургон, ще сподіваючись привабити мене різними спокусливими пропозиціями. Нарешті справа владналася, візник із зусиллям розвернув коней та в'їхав у браму. Та щойно запопадливий фактор відчинив мені двері у простору кімнату, де молоденька єврейка здіймала жахливий порох, підмітаючи підлогу, як мене зусібіч атакували юдеї з різноманітними товарами - від чудових шовкових тканин до стеаринових свічок. При цьому вони вчинили такий ґвалт, який годі уявити, якщо ви не бували, бодай проїздом, у західних губерніях. Мені залишалося єдине - звернутися за допомогою до фактора, який одразу ж відновив порядок, розігнав натовп і сказав, що панові треба насамперед відпочити з дороги. Євреї вгамувалися - але, на жаль, лише на декілька хвилин: вони дали час лише занести до кімнати мої речі, і моє помешкання знову заполонило юрмище крамарів, які без жодних церемоній почали розкладати свої товари на столі, на стільцях, на ліжку й на підлозі. Даремно я втовкмачував їм, що мені нічого не потрібно, що я втомився, і, можливо, дещо куплю опісля, - голос мій був схожий на голос волаючого в пустелі, і треба було погодитися передивитися все, аби врятувати себе від довготривалого базарювання.
    - Я недовго буду вас турбувати, - сказав один високий єврей, - я знаю, що ви в мене купите.
    І він поклав переді мною фунт чаю й фунтів п'ять цукру.
    - І в мене теж, - промовила приємним голоском гарненька єврейка, подаючи мені пачку стеаринових свічок та дюжину коробочок віденських сірників.
    - Я крассє вгадав, - прошепелявив чорноокий хлопчина й пхнув мені зшиток поштового паперу, грос** сталевих пер і паличку сургучу.
    - А я знав, - сказав рудий єврей, - що пан охочий до доброго тютюну.
    І він ткнув мені розкриту пачку тютюну під назвою турецького, а насправді зібраного на поблизьких бессарабських плантаціях.
    - Геть! Геть! - пролунав голос фактора. - Ось цетля (карта) з шинку - передусім вельможний пан хоче пообідати.
    Я опинився у скрутному становищі. Правду сказати, потреба закупити різні життєво необхідні припаси вже назріла, і саме вона передчасно привела мене до Могилева, проте я планував зробити закупи згодом, спершу задовольнивши іншу потребу - відпочити з дороги, приводячи до ладу свої замітки. Я вирішив сказати своїм відвідувачам спіч та підвівся зі свого місця. Гомін затих, і слухачі мої, яких було до двадцяти, залишилися хто з розгорнутою штукою матерії, хто з розкритою бритвою, хтось тримав над головою пару черевиків, інший - готове пальто, ще один - люльку, оздоблену бурштином, і т. д.
    - У всіх у вас товари дуже добрі, - сказав я, - і, можливо, дещо мені й знадобиться, але якщо ви негайно не вийдете та не дочекаєтеся, поки я відпочину і займуся справою, даю вам слово честі - не куплю ні на копійку, поїду до Кам'янця і там зроблю всі закупи.
    Євреї перезирнулися. Фактор підтвердив мої слова, що справило на слухачів потрібне враження. Перегукнувшись єврейською скоромовкою, крамарі почали збирати свої товари, і невдовзі помешкання моє спорожніло - тільки залишились переді мною чай, цукор, свічки та сірники, які невідомо кому належали, але за які, зрозуміло, я мав заплатити гроші, тим більше, що в усьому цьому крамі я дійсно мав потребу. Нарешті мене залишили у спокої, хоча у сінях і на вулиці не змовкав гамір, бо євреї не втрачали надії збути приїжджому частину своїх товарів.

    * Фактор - дрібний комісіонер, посередник. - Прим. ред.
    ** Грос - дванадцять дюжин (міра, що застосовувалася при лічбі канцелярського приладдя). - Прим. ред.

повернутися до змісту книги "Нариси Дністра">>