Фото Сергія Криниці, серпень 2006 р.

[Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. - К. : 1970 р., с. 112 - 113.]:

Серед гуцульських церков (Коломия, Ворохта, Ясиня, Татарів, Бистрець, Криворівня) найдосконалішою за пропорціями й архітектурними формами є церква у Ворохті. Особливість її композиції полягає в тому, що бокові зруби мають невелику глибину - близько половини їхньої ширини, східний і західний зруби також мало видовжені, і це робить церкву в своїй основі дуже компактною. Над центральним зрубом стоїть восьмикутний підбанник, завершений високим наметом. Оскільки нахил стін середнього зрубу дуже великий, восьмикутний підбанник набагато вужчий за середній зруб.

У цій будівлі дуже вміло знайдено співвідношення бічних відгалужень із стрункими формами центрального восьмерика й намету, увінчаного невеликими ліхтариками. Якщо церкви такого типу в Ясіні, Татарові або Коломиї дещо присадкуваті, церква у Ворохті відзначається стрункими пропорціями і вдалим завершенням. Цьому сприяє також високий кам’яний фундамент церкви і розташування її на високому пагорбку.

Церква. Дзвіниця. Гуаші Ю.І.Химича
[Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. - К.: 1970 р., с. 32, 81]

[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К. : Техніка, 2000 р., с. 123]:

Храм стоїть на крутому схилі мальовничого пагорба в північній частині селища, домінуючи над долиною р.Прут. Існує кілька датувань споруди (1615 р. та XVIII ст.), хоча одностайнішими є свідчення про перенесення її в 1780 р. на теперішнє місце з с.Яблуниця Надвірнянського району. Незважаючи на понад двохсотрічну історію храму, його первісна композиція дійшла до нашого часу незмінною. Вона відбиває традиційну для дерев’яних церков Іуцульщини хрещату схему з одним центральне розташованим верхом. Чотири зруби (бабинець, вівтар і два бічні рамена), які прилягають до просторого, високого й добре освітленого четверика нави, помітно поступаються йому за висотою й мають прямокутну, витягнуту в поздовжньому напрямку форму. Вони перекриті невисокими двосхилими дахами з невеликими декоративними маківками на гребені, що підкреслює домінантну роль монументального центрального восьмигранного верху. По периметру храм оперезує пластичне піддашшя на фігурних кронштейнах, яке створює м’який, органічний перехід від землі до вертикальних стін і завершення будівлі.
Композиційне значення центрального приміщення найповніше простежується в структурі внутрішнього простору пам’ятки, домінантою якого є багатоярусний, витягнутий угору й добре освітлений простір нави. Вишукані співвідношення центрального та бічних приміщень, вдалі пропорції головних елементів і деталей дають змогу оцінити церкву Різдва Богородиці як один з найдовершеніших зразків гуцульської школи української дерев’яної архітектури.
В.Т.Завада

Світлини з двох видань 1987 р. Фото ліворуч - [Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. - New York, 1987, №83], праворуч - [Народна архітектура українських Карпат. - К.: Наукова думка, 1987 р., с. 207]

[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. - М. : Искусство, 1973 г., с. 158 - 160]:

Ворохта - одно из древнейших гуцульских поселений, с ней связаны поэтические легенды об опрышках (народных повстанцах) Мочернаках, Бойчуках и других. Трудная жизнь гуцулов в тяжелых природных условиях наложила печать и на их архитектуру. Необходимость защитить двор от жестоких ветров и диких зверей способствовала возникновению закрытого типа усадьбы, то есть гражды. Гражда состоит из большой хаты «на две половины» и небольшого дворика, где по периметру располагаются постройки для крупного и мелкого скота, птицы, инвентаря, кладовые для зерна, мяса и сена. Они образуют единый ансамбль, точно миниатюрную крепость. Хата легендарного опрышка Мочернака, построенная в 1840-х гг., с огромной кровлей из теса, раза в четыре по высоте превосходящей сруб, производит впечатление мощи и силы. Поставленная высоко на отроге горы, она возвышается точно донжон. Теперь гражды не строят, ибо изменились условия жизни. Ворохта расположена в узкой долине реки Прут. На одном из холмов, выступающим мысом между Прутом и говорливым потоком, неизвестный плотник в XVIII в. срубил церковь Рождества богородицы. Это один из самых стройных и величественных храмов, хотя и самый малый по размерам среди всех гуцульских построек такого типа. Вход на погост, где находится церковь, фланкирован двумя огромными камнями. Такими камнями-менгирами древние славяне обозначали свои священные места - жертвенники. Здание поставлено на невысокое каменное основание. Храм Рождества богородицы в Ворохте также крестовый в плане, одноглавый, как и в Ясыне, но меньше по размерам. Кроме того, в отличие от последнего, у него квадратный только средний сруб, а боковые-прямоугольные, ориентированные длинной стороной перпендикулярно осям симметрии. Они маленькие, низкие и как бы прижаты к центральному нефу: коньки их кровель достигают карниза четверика нефа. Поэтому в силуэте храма особенно четко выделяется восьмигранный верх главного помещения. Его прекрасных пропорций, энергично очерченный шатер с соразмерным фонариком гордо завершает храм. Линии кровли опасанья уверенно поднимаются к стенам срубов, которые своими круто поднимающимися крышами подхватывают их стремление вверх и передают вертикалям восьмерика, чтобы, сойдясь в гранях шатра, успокоенно слиться в мягких линиях маковки. Центричность композиции всего сооружения проведена откровенно и уверенно. Движение форм бани ввысь так сильно, что оно как будто притягивает боковые помещения, ибо их стены даже наклонились к центру.
Внутреннее пространство главного помещения церкви Рождества богородицы при более чем скромных размерах неожиданно поражает своей торжественностью. Это достигнуто исключительно художественными средствами: соотношением пропорций самого сруба и бани, ее восьмерика и парусов, которые подняты очень высоко. Здесь баня по высоте почти в три раза превышает боковые срубы Иллюзию высотности пространства увеличивает также и полумрак, всегда царящий в зените купола, так как сквозь миниатюрные окошки восьмерика проникает лишь слабый свет

Аксонометрія. [Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. -
New York, 1987, № 82.]

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.