Тут вінчалися син декабриста В.Л.Давидова Лев Давидов із сестрою П.І.Чайковського Олександрою. Крім того, це перша відома нам дерев'яна церква з привидом!
Фото Сергія Криниці, листопад 2008 р.

Інформацію про церкву надав Сергій Криниця: Село Вербівка розташоване за десять кілометрів від славнозвісного "містечка декабристів" Кам'янки, одного з центрів їхнього Південного товариства. З ним пов'язані імена багатьох декабристів, Пушкіна, Чайковського. Всі вони зустрічалися переважно в гостинному маєтку Василя Львовича Давидова, а Петро Ілліч Чайковський прожив там близько 13 років, і там написав свої знамениті твори. Головний же маєток Давидових розташовувався саме у Вербівці. Подейкують, що музику до опери "Євгеній Онєгін" та балету "Лебедине озеро" композитор написав саме тут.
Від розкішного палацу у Вербівці не лишилося й сліду. Буремні післяреволюційні роки забрали й згадку про нього. Лишилася лише одна атракція - скалічена і напівмертва, непрезентабельна на вигляд, але разом з тим по своєму прекрасна дерев'яна церква Різдва Богородиці. Церква розташована на бічній вулиці за колгоспним млином (недоїжджаючи моста через р. Ташлик, поворот праворуч), з траси її не видно. Храм відомий з 1768 р., існує згадка, що цього року гайдамаки їй пожертвували ризи.

Маєток Давидових; на другому плані видно верхи церкви Різдва Богородиці. Малюнок з експозиції Кам'янського краєзнавчого музею

Церква знаменита тим, що тут 1860 року вінчалися син декабриста В.Л.Давидова Лев Давидов (народжений в Сибіру 1837 року) із сестрою Петра Чайковського Олександрою Іллівною. Після амністії 1856 року сім’я покійного декабриста повернулася до свого занепалого за ці роки маєтку в Кам’янці, тому Лев Васильович з Олександрою Іллівною мешкали там у флігелях, а часто - у Вербівці, в новому будинку .

У 1794 та 1857 роках церкву перебудовували. Останній раз - коштом полковниці Олени Стааль, яка купила маєток у Бороздіних, які, в свою чергу, раніше придбали його у Давидових (пізніше Лев Давидов знову викупив свій родовий маєток у Стааль). Олена Стааль пожертвувала кошти на перебудову храму через особисту трагедію - померла її 17-річна дочка. Ця обставина і зумовила особливість перебудови храму - він має бічний другий вівтар, під яким і поховано дочку Стааль. Місцеві жителі оповідають, що не раз бачили привид дівиці Стааль у церкві. Віднесімося все ж до цього з долею скептицизму, хоча б тому, що це не замок, а храм, в якому теоретично привидів бути не повинно?

Історія згадує ще одну перебудову храму - 1911 року, але що саме було перебудовано, невідомо. Важкі часи для пам'ятки почалися з 1935 р., коли церкву закрили. , вона стояла пусткою. Як і в більшості інших церков України, служби тут поновилися 1941 року, з приходом німців.
Під час війни церкву було пошкоджено - 1944 року під час наступу радянських військ на дзвіниці розміщувалася вогнева точка німців. Храм повторно закрили 1946 року і збиралися його взагалі зруйнувати. Селяни кажуть, що врятував її тодішній голова колгоспу, запропонувавши пристосувати приміщення під зернову комору. Але від "гріха" подалі вирішили все ж таки зняти баню та дзвіницю, перетворивши церкву таким чином на велику хату, чи то пак - сарай...

Лише 1973 року рішенням Черкаського облвиконкому церкву було взято на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення. Службу Божу тут було відновлено з Незалежністю. Однак в часи суцільної меркантилізації церкві не особливо щастить. Тут змінилося з півдесятка священиків, але жоден не лишався надовго. Старостиха церкви Ольга Іванівна (знайти її можна в будинку під номером 33, пройшовши вулицею попри церкву) добрим словом згадує лише одного, та і його дуже скоро "забрали" в Суботів, до знаменитої "п'ятигривневої" Богданової Іллінської церкви. Інші були просто п'яницями. А передостанній ще й надумав перейти в лоно Московського патріархату, чого Ольга Іванівна, палка прихильниця української незалежності, не дала здійснити, піднявши на ноги все вище духовенство.
Так чи інакше, але церква, що належить до УПЦ КП, лишилася без священика, лужба тут правиться лише по великих святах. Селяни все ще сподіваються, що зарплату попу платитиме сільська рада (ага, дати би їм почитати Бюджетний кодекс), інакше - за 300 грн. - працювати ніхто не хоче.
Ольга Іванівна зберігає копії своїх листів в різні інстанції з проханням допомогти з ремонтом церкви. Особливий в її колекції - лист-відповідь від Віктора Ющенка, тоді ще кандидата в президенти. Зміст листа - ввічлива відписка...

Ольга Іванівна бореться за порятунок церкви. Писала й Вікторові Ющенку, і отримала від нього відповідь (фото вгорі)

Церква хрестова в плані з прибудованими з боку основного вівтаря бічним вівтарем та ризницею. Пам'ятка перебуває у жалюгідному стані, потребує термінової реставрації. Коштів нечисельної сільської громади вистачило лише на перекриття даху рубероїдом, що не врятувало пам'ятку від його протікання. Через чисельні діри в стінах в церкві селяться птахи.

Стаття к.і.н. Назара Лавріненка про історію церкви у Вербівці
(клікніть, щоб збільшити до читабельного розміру)

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.

Стаття про Кам'янку, родину Давидових і їхніх VIP-гостей

Стаття у Вікіпедії про В.Л.Давидова і його родину