Інтер'єр церкви

[ПГА, т.4, с.339-340]: Переделана в XVIII в. Реставрирована в 1954 г. Памятник является образцом характерного для Буковины архаичного «хатнего» типа.

Деревянный, трехсрубный с квадратным более широким центральным срубом и пятигранными апсидой и бабинцем. Накрыт высокой, крутой, гонтовой, скатной крышей, под которой скрыты низкие пирамидальные верхи срубов: западный - четырехгранный, восточный - восьмигранный и центральный - восьмигранный с заломом. Переход сруба в восьмерик перекрытия осуществляется при помощи плоских парусов. Высотно раскрытое внутреннее пространство объединяется фигурными арками-вырезами. Характерной особенностью подобных памятников является сильный вынос крыши и вход с южной стороны. На стене бабинца четко прослеживается стык старых бревен с позднейшей достройкой. Компактная композиция и нерасчлененность объемов придают сооружению монументальность при сравнительно небольших размерах. Памятник - старейший из дошедших до нас, один из лучших образцов деревянной архитектуры Буковины.

[Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. М.: Искусство, 1982]:

Деревянная Николаевская церковь (1607) в плане трехчастная, с квадратными бабинцем (4,5 х 4,5 м), нефом (7 х 7 м) и граненым пятистенным алтарем (4 х 4,5 м). Бабинец перекрыт четырехгранным пирамидальным очень низким верхом, неф - восьмигранным верхом с одним заломом, алтарь - восьмигранным верхом, также очень низеньким, переход к которому в прямоугольной части алтаря осуществлен при помощи парусов. Все три верха покрыты одной высокой скатной крышей. Срубы алтаря и бабинца соединяются с нефом фигурными арками-вырезами. Высота среднего верха 6 м. В XIX в. бабинец был расширен. Внешний облик церкви производит монументальное впечатление неподвижностью нерасчлененного массива, но интерьер отличается гармонией и уютом. Церковь является древнейшим произведением буковинской школы деревянной архитектуры.

[Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. - К.: 1970 р., с. 81]:

Серед місцевих різновидів тризрубних церков XVII ст. особливо виділяються деякі дерев’яні храми Бойківщини і Буковини. Типовим зразком буковинської церкви можна вважати церкву Миколи у Чернівцях (1607 р.).

Вона складається з трьох великих зрубів (середній більший за інші), складених з дубових брусів. Кути рублені без залишку, високих кронштейнів теж немає, будинок зовні побілений, і складається враження, що це не дерев’яна, а кам’яна будівля. Особливо цікавим є те, що наметове восьмикутне перекриття над нефом не розвинуте вгору. Зовні його не видно, бо воно закрите високим дахом, який має великі виноси стріхи та закруглені кути. В цілому буковинські церкви зі своїми великими дахами й простими окресленнями стін нагадують відомі молдавські кам’яні храми XV-XVI ст. у Сучаві, Радавці. Історична доля Буковини довгий час була тісно пов’язана з життям Молдавії, що й зумовило виникнення тут подібних дерев’яних будов. Заборона в свій час турецькими загарбниками будувати високі храми призвела до того, що почали зменшувати висоту традиційного намету над нефом і ховати його під дахом.

Церква на фотографіях кін. 1960-х і 2008 р.

[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К.: Техніка, 2000 р., с. 281]:

Згідно з літературними джерелам, церкву зведено в 1607 р. Вона є однією з найбільш ранніх пам’яток дерев’яної архітектури на території Буковини. Серед пізніших перебудов храму найзначнішим було розширення в XIX ст. первісного бабинця, внаслідок чого це приміщення набуло дещо нетрадиційної гранчастої, витягнутої в поздовжньому напрямку форми. Незважаючи на це, а також на втрату первісного рубленого перекриття над бабинцем, початкова об’ємно-просторова схема споруди та всі визначальні елементи її архітектурного вирішення залишилися незмінними.
Композиційну основу Миколаївської церкви становлять три послідовно розташовані по осі захід - схід зруби: гранчастого, витягнутого в поздовжньому напрямку бабинця з головним входом у південній стіні, трохи більшої за розмірами квадратної в плані нави та гранчастого вівтаря. Відповідно до традицій буковинської архітектурно-будівельної школи, ці зруби об’єднані високим ґонтовим дахом, виноси якого утримуються на тесаних фігурних кронштейнах і дорівнюють майже 1 м. Приміщення бабинця перекрите плоскою стелею на сволоках, нава - невеликим двозаломним, а вівтар - однозаломним восьмигранними верхами (аналогічна склепінчаста конструкція існувала первісне і над бабинцем). Особливий інтерес викликає перекриття нави, нижній ярус якого є чотиригранним, а верхній - восьмигранним, причому перехід між ними виконано за допомогою чотирьох плоских пандатив. Цей спосіб влаштування рубленого перекриття притаманний більшості дерев’яних храмів Буковини незалежно від їхнього об’ємно-просторового вирішення та часу зведення.
Отже, в архітектурі Миколаївської церкви чи не вперше втілилися найголовніші ознаки буковинської архітектурно-будівельної школи, в чому й полягає неповторна наукова та мистецька цінність пам’ятки.
В.Т.Завада

[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 172]:

Деревянные храмы Черновцов представляют собой типы буковинской школы деревянного народного украинского зодчества. Самым древним из них является церковь св. Николая, сооруженная в 1607 г. и расположенная на ныне Волгоградской улице. По преданию, во времена турецкого владычества она была епископской церковью и находилась в центре города, а затем была перенесена на нынешнее место, где при ее возведении по длине был увеличен бабинец. Чтобы восстановить ее первоначальный облик, необходимо мысленно укоротить бабинец на 2,5 м, и тогда пропорции храма станут иными, его объем не будет казаться таким приплюснутым и стелющимся по земле.
Некогда церковь св. Николая выглядела более гармоничной по массам и совершенной в художественном отношении. Невысокие стены ее срубов и очень большого выноса кровля не вызывали необходимости устройства опасанья для защиты от дождей нижних венцов; кроме того, опасанье при общем восприятии здания в целом дробило бы и без того его небольшие массы и ухудшало бы его архитектурно-художественный облик. В плане церковь св. Николая представляет собой классический образец украинского трехчастного храма с гранеными апсидой и бабинцем. Бабинец и апсида имеют плоские потолки, устроенные на невысоких срезанных пирамидальных сводах. Неф перекрыт верхом, покоящемся на восьмерике, переход к которому осуществлен при помощи парусов. Вертикальные размеры всех составных бани - парусов, восьмерика и шатрового восьмигранного свода до предела малы.

Фото з книжки [Народна архітектура українських Карпат. - К.: Наукова думка, 1987]

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.